Нова Каховка розташована в центрі вражаючого своєю загадковою історією Північного Причорномор’я, у пониззі найкрупнішої у Східній Європі річки Дніпро, що розкраювала безмежний степ навпіл.
Незвичайність ландшафту – близькість величної ріки і безкрайній степ, грамотна архітектура старої частини міста, давнє скіфське повітря і вино Тавриди створюють особливий мікроклімат.
Нову Каховку називають перлиною на берегах Низового Дніпра. Це елегантне, молоде місто, оповите особливою аурою інтелігентності та романтизму, яке у лютому 2012 року відзначило свій шістдесятирічний ювілей.
Нова Каховка – наймолодше місто на Херсонщині, що виникло на місці села Ключового (заснованого у 1891 році) у зв’язку з початком будівництва у 1950 році Каховської ГЕС. За переказами село дістало назву Ключове від кристально-прозорих джерел, що й досі дзвенять у розкішному парку понад усім містом та попід кручами. Там, де тулилось маленьке, на кілька дворів, село Ключове, за короткий час виросло сучасне індустріальне місто з понад 77-тисячним населенням.
Днем народження міста вважається день присвоєння йому Президією Верховної Ради найменування – Нова Каховка, тобто 28 лютого 1952 року.
Місцевість, де розташована Нова Каховка, була не просто свідком історичних подій, що відбувалися тут повсякчас. Вона здебільшого слугувала їх основною ареною.
Одним із найдавніших народів Степу були кіммерійці, що змушували тремтіти перед собою могутні держави Передньої та Малої Азії. Про них згадується у творах античних поетів, зокрема у безсмертній «Одіссеї» легендарного давньогрецького поета Гомера (початок XII століття до н.е.).
Колись тут, за твердженням давньогрецького історика і географа Геродота, який побував на півдні сучасної України у 445 році до н.е., була країна Гілея – батьківщина Геракла, де жили геракліди – вони вели свій родовід від цього славетного героя античності. Відомо, що династія гераклідів правила Лідією в Малій Азії з XII до VII століття до н.е.
У ІІІ – ІІ столітті до н.е. непереможних скіфів, що завдали поразки навіть перському царю Дарію, подолали їх же родичі сармати, панування яких тривало аж до ІІІ століття н.е. Постійні війни з сарматами змусили скіфів збудувати у Пониззі Дніпра ряд фортець, однією з яких стало Любимівське городище неподалік від сучасної Каховки.
Першим християнським народом, що осів у цих місцях, були германські племена готів. Саме вони дали найбільшій річці України її сучасну назву Данпар (чи Данапр) – Дніпро, що походить від назви столиці королівства готів – Данпарштадт. Сама столиця знаходилась неподалік сучасної Нової Каховки.
У 1036 році після розгрому печенігів під Києвом Київська Русь закріпилась на Нижньому Дніпрі.
Пам’ятниками перебування половців у краї є чисельні «кам’яні баби» – скульптурні зображення воїнів-богатирів та їхніх жінок.
В останню чверть XV ст. пониззя Дніпра було завойоване найсильнішим агресором пізнього середньовіччя – Османською імперією.
Турки збудували в цій місцевості (трохи вище сьогоднішньої Каховської ГЕС) чотири фортеці, у тому числі відому фортецю – Іслам-Кермен. Протистояти завойовникам змогли лише козаки. У народній пам’яті назавжди залишилися імена Петра Сагайдачного, Михайла Дорошенка, Івана Мазепи, Дмитра Байди-Вишневецького.
Це тут, у 1575 році, під час штурму твердині Аслан (Іслам)-Кермен загинув переможець турецьких міст у Малій Азії, полководець, що вогнем і мечем спустошив кримське ханство, уславлений запорізький гетьман, князь Богдан Ружинський, гідний нащадок Гедиміна, великого литовського князя.
Наприкінці XVII століття запорожці повністю очистили гирло Дніпра від турецьких фортець.
Високі степові могили на обвітрених кряжах свідчать про запеклі битви, про безсмертні подвиги тих, хто поліг на цих родючих землях.
Народження Нової Каховки нерозривно пов’язане зі спорудженням Каховської ГЕС. 21 вересня 1950 року була надрукована Постанова про початок будівництва Каховської гідроелектростанції, греблі, шлюзу, Північно-Кримського каналу, водосховища та нового міста.
На будівництві гідровузла було виконано обсяг робіт майже наполовину більший, ніж на спорудженні Дніпрогесу, а якщо порівнювати забудову Каховської ГЕС з будівництвом світових пам’яток, то усього лише за 5 років було побудовано понад 10 єгипетських пірамід Хеопса. За кресленнями та розрахунками висококваліфікованих спеціалістів на могутній товщі річкового пливуна вперше в світовій гідробудівничій практиці була побудована унікальна гідроспоруда: земляну греблю вони зробили з дуже пологими відкосами, мовби розпластавши її на великій площі пливуна. Усе на цій будові було вперше та справою невипробуваною.
Щоб поставити греблю і станцію, довелось перемістити 50 мільйонів кубометрів ґрунту. У липні 1955 року гідробудівники спрямували течію річки в нове русло, перекривши старе русло. На їх спорудженні працював висококваліфікований 15-тисячний загін будівельників, що працював над будовою та відроджував з руїн Дніпрогес.
Вересень 1956 року увійшов в історію будови як місяць, коли всі шість агрегатів Каховської ГЕС запрацювали на повну потужність. Об’єм величезного водосховища (Каховського моря) складає 19 мільярдів кубометрів, завдовжки воно – понад 200 км і завширшки – до 30 км.
Спорудження Каховського гідровузла забезпечило проходження великовантажних суден від гирла Дніпра до міста Запоріжжя, створило умови для іригації, обводнення, водопостачання південних районів України та Криму, звідси починає свій 400-кілометровий шлях голуба траса родючості – Північно-Кримський канал.
Отже, народження Нової Каховки було свого роду перемогою людського духу. Судіть самі: Каховську ГЕС зводили на дрібнозернистому муловому ґрунті. Жодного бараку, жодного метра тимчасового житла – будували тільки благоустроєні будинки, всі шляхи у місті закладались тільки з твердим асфальтованим покриттям. Місто житловою площею близько 100 тисяч квадратних метрів (понад 600 багатоповерхових будинків) з повним комплексом культурно-побутових об’єктів було відбудоване за неповні 4 роки, тобто ще до моменту закінчення будівництва Каховської ГЕС.
Фахівці визнають, що із багатьох десятків нових міст, побудованих в Україні за радянських часів, можна навести лише окремі приклади, при створенні яких вдалось вирішити архітектурно-художні задачі щодо оформлення кварталів, площ і вулиць, котрі гармонійно поєднались з мальовничою природою дніпровського узбережжя. На всю країну це лише Велике Запоріжжя і Нова Каховка, що увійшли до підручників і монографій з історії радянської архітектури.
Девізом будівельників міста стали слова: «Будувати не тимчасове житло, а навіки!». Тому, коли на початку 50-тих років сюди приїхало багато ведучих архітекторів і художників, вони не тільки готували ескізи, але й власноруч виконували розписи, барельєфи, орнаменти. Еркери, фронтони, портали, декоративно-орнаментальні вставки на фасадах типових будинків сприяли створенню достатньо цінного міського середовища.
Архітектурне рішення Нової Каховки – це той рідкісний випадок, коли в обличчі міста назавжди відкрилось щось нове, адже автори вдалися до стиля вишуканого і простого, з геометрично викресленим сюжетом споруд, класично-чіткою каліграфією вулиць.
На Всесвітньому симпозіумі архітекторів світу (1958 р., Москва) місто отримало високу оцінку та лагідну назву – місто із «Лебединої пісні». Рішенням Ради Міністрів України Нова Каховка віднесена до числа архітектурних пам’ятників України.
_03_03.png)
