Верховний Суд України переглянув ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2013 року в справі за позовом про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації змін до статуту підприємства.
Суть справи, в якій Верховний Суд України здійснював перегляд з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права така. В грудні 2012 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, приватного підприємства «Даско» (далі – ПП «Даско»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Альянс» (далі – ТОВ «Фортекс Альянс»), Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, мотивуючи вимоги тим, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. 26 жовтня 2010 року відповідач вступив до складу власників ПП «Даско» з часткою визначеного розміру статутного капіталу цього підприємства. 25 серпня 2011 року відповідач склав нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу ПП «Даско» з передачею ТОВ «Фортекс Альянс» належної йому частки у статутному капіталі підприємства.
Посилаючись на те, що вказана частка у статутному капіталі ПП «Даско» належала відповідачу та їй на праві спільної сумісної власності і що відчуження цієї частки відбулося без її відома та згоди, позивачка, змінивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним з моменту вчинення правочин про передачу відповідачем ТОВ «Фортекс Альянс» належної йому частки в статутному капіталі ПП «Даско» та скасувати державну реєстрацію змін до статуту ПП «Даско» від 30 серпня 2011 року та від 22 серпня 2012 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 жовтня 2013 року позов залишено без задоволення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2013 року позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню.
При цьому Верховним Судом України висловлено таку правову позицію: «Аналіз норм права: ст. ст. 63, 65 СК України, ст. ст. 66, 67 ГК України дає підстави для висновку про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов’язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства».
Ознайомитись з текстом постанови Верховного Суду України від 19.02.2014 року в справі №6-5цс14 можна на офіційному сайті Верховного Суду України в розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» або за цим посиланням.
_03_03.png)
