Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також давати оцінки всім наявним доказам, і залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки.
Як повідомляє «Закон і Бізнес», у справі №6-2789цс16 Верховний Суд України вказав на те, що договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором. Адже після його укладення всі обов’язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або відповідної кількості речей того ж роду й такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває тільки права.
ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі за № 6-2789цс16
Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, адже після його укладення всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або відповідної кількості речей того ж роду й такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів – робити відповідні правові висновки.
Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк
Повний текст постанови ВСУ у справі №6-2789цс16 за посиланням
_03_03.png)
