При призначенні покарання у вигляді штрафу його розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із перерахуванням у гривні. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 1 жовтня 2015 року №5-154кс15, текст якої публікує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
1 жовтня 2015 року м.Київ №5-154кс15
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого судді-доповідача — Короткевича М.Є.,
суддів: Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Редьки А.І., Школярова В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу щодо Особи 15 за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5.06.2015,
УСТАНОВИЛА:
вироком Кам’янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 20.01.2015 Особу 15, Інформація 1, громадянина України, не судимого, засуджено за ч.1 ст.185 Кримінального кодексу до штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) грн.
Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ від 26.03.2015 залишив вирок без зміни.
ВСС ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 5.06.2015 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на підставі п.2 ч.2 ст.428 Кримінального процесуального кодексу у зв’язку з відсутністю підстав для задоволення касаційної скарги.
Згідно з вироком Особа 15 27.11.2014 приблизно о 21:00, перебуваючи в кімнаті 55 студентського гуртожитку, скориставшись відсутністю свого сусіда Особи 16, таємно викрав належні тому гроші в сумі 800 грн.
У заяві про перегляд судових рішень щодо Особи 15 прокурор стверджує про неоднакове застосування однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а саме про неоднакове застосування положень ч.2 ст.53 КК. На думку заявника, розмір покарання у вигляді штрафу має бути визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, а не у певній сумі в гривнях, як призначено засудженому в цій справі. Прокурор просить змінити судові рішення щодо Особи 15 в частині призначення покарання і вважати його засудженим за ч.1 ст.185 КК до штрафу в розмірі 58 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 986 грн.
На підтвердження своєї позиції прокурор додав до заяви копії рішень касаційного суду у провадженнях №5-1429км15 та №5-1421км15 від 1.06.2015, в яких суд касаційної інстанції інакше, ніж у справі Особи 15, трактував положення ч.2 ст.53 КК. Зокрема, у справі щодо особи, засудженої за ч.1 ст.213 КК до штрафу в сумі 10000 грн. (№5-1421км15), суд задовольнив касаційні вимоги сторони обвинувачення: змінив судові рішення у цій справі, на підставі ст.53 КК зменшив розмір призначеного покарання у вигляді штрафу та постановив вважати особу засудженою за ч.1 ст.213 КК до штрафу в розмірі 580 н.м.д.г., що становить 9860 грн. Як зазначено в мотивувальній частині цієї ухвали, порушення вимог кримінального закону щодо призначення покарання у вигляді штрафу полягало в тому, що суд першої інстанції визначив засудженому покарання в сумі 10000 грн., а не в розмірі певної кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В іншій справі — щодо особи, засудженої за ч.1 ст.185 КК до штрафу в сумі 1000 грн. (№5-1429км15), — суд теж задовольнив касаційні вимоги прокурора: змінив судові рішення у цій справі, на підставі ст.53 КК зменшив розмір призначеного покарання у вигляді штрафу та постановив вважати особу засудженою за ч.1 ст.185 КК до штрафу в розмірі 58 н.м.д.г., що становить 986 грн. Своє рішення касаційний суд мотивував тим, що згідно з ч.2 ст.53 КК, покарання у вигляді штрафу призначається не у твердій сумі, а у ставках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тоді як місцевий суд призначив засудженому штраф у сумі 1000 грн., хоча мав би визначити розмір покарання у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян або в сумі, кратній такому мінімуму.
Провадження у справі Особи 15 відкрито ухвалою судді Верховного Суду 17.07.2015 відповідно до положень ст.451 КПК (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015).
Судова палата у кримінальних справах ВС заслухала суддю-доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи заяви та вважав, що судові рішення щодо Особи 15 необхідно змінити, дослідила матеріали кримінальної справи, обговорила доводи заяви і дійшла висновку про таке.
1. Справа Особи 15 розглядається на підставі, передбаченій п.1 ч.1 ст.445 КПК. Предметом перегляду є застосування судом касаційної інстанції норми права, передбаченої ст.53 КК, зокрема, питання про те, в якому вимірі — грошовому чи у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян — належить призначати покарання у вигляді штрафу.
2. Згідно з ч.5 ст.453 КПК Верховний Суд переглядає судові рішення у межах поданої заяви. Положення гл.33 КПК обмежують Суд також встановленими у справі фактичними обставинами, які викладено в судових рішеннях, що набрали законної сили.
3. У справі Особи 15 суд першої інстанції визначив розмір покарання у вигляді штрафу в твердій грошовій сумі — 1000 грн. Суд апеляційної інстанції відхилив апеляцію прокурора з приводу неправильного застосування ст.53 КК при визначенні розміру покарання та зазначив, що кримінальний закон не містить категоричної вимоги щодо розміру штрафу в кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд касаційної інстанції підтримав позицію апеляційного суду, зазначив, що призначений Особі 15 розмір штрафу (1000 грн.) перебуває в межах санкції ч.1 ст.185 КК, та дійшов висновку, що вказані у скарзі прокурора порушення вимог кримінального закону (ст.53 КК) у даному випадку не є підставою для зміни або скасування судових рішень.
Такий висновок суду касаційної інстанції суперечить положенням закону про кримінальну відповідальність.
4. Норми ст.65 КК зобов’язують суд призначати покарання як у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, так і відповідно до положень загальної частини КК та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
У санкціях статей (санкціях частин статей) Особливої частини КК покарання у виді штрафу встановлено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. Зокрема, санкція ч.1 ст.185 КК, за якою засуджено Особу 15, покарання у вигляді штрафу встановлює в розмірі від 50 до 100 н.м.д.г.
Нормою загальної частини КК, яка визначає поняття та правила застосування даного виду покарання, є ст.53, згідно з якою штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині КК, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 50000 н.м.д.г., якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу. Положення ч.5 цієї статті, які регулюють порядок заміни несплаченої суми штрафу покаранням іншого виду, розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто кримінальний закон сформульовано однозначно, він чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру покарання у вигляді штрафу — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п.5 підрозділу 1 розд.ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розд.IV цього кодексу для відповідного року.
5. У подібних правовідносинах — у справах, що наведені заявником як приклад правильного застосування кримінального закону, — касаційний суд, на відміну від справи Особи 15, правильно застосував норму закону, передбачену ст.53 КК. У провадженні №5-1429км15 він заперечив висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо призначення розміру штрафу в гривнях, констатував порушення таким чином вимог ст.53 КК та змінив судові рішення, визначивши розмір призначеного особі покарання у вигляді штрафу в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. У провадженні №5-1421км15 касаційний суд назвав визначення розміру штрафу в твердій грошовій сумі порушенням принципу призначення цього виду покарання і також змінив судові рішення на цій підставі, виправивши помилку судів нижчої ланки.
Отже, наявне неоднакове застосування однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
Оспорена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на касаційний розгляд, оскільки ВС, з огляду на те, що у відкритті касаційного провадження було відмовлено, процесуально позбавлений можливості постановити нове рішення у цій справі.
6. Згідно зі ст. 455 КПК, у постанові, ухваленій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пп.1 і 2 ч.1 ст.445 цього кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.
При призначенні покарання у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установленого законодавством на час постановлення вироку, із визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Керуючись стст.453, 454, 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
заяву заступника Генерального прокурора задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВСС від 5.06.2015 скасувати, справу направити на розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.445 КПК.
_03_03.png)
